Тут міг бути повністю рекламний пост про те, чому варто звернутися саме у мою клініку. Але, натомість, я скористаюся можливістю, і поділюся структурованою інформацією про симптоми при проктологічних захворюваннях. Так би мовити, розкладемо все «по поличках». Аби Вам було ще й корисно та цікаво.
Поняття «геморой» часто використовують, як узагальнюючий термін до будь-яких проблем з перианальною ділянкою чи анальним каналом. Хоча, насправді, це - окрема патологія, і окрім неї існує ще багато інших захворювань.
Проктологічні захворювання мають ряд дійсно спільних, схожих симптомів, проте різний їх характер, інтенсивність, та комбінація притаманні зовсім різним патологіям.
Тому сьогодні постараюся бути Вам корисною, і розповісти, які симптоми найчастіше притаманні тим чи іншим захворюванням.
Почнемо з геморою. Він буває зовнішній, внутрішній, та комбінований (коли є і зовнішні, і внутрішні вузли).
Зовнішній геморой являє собою м‘які, чи м‘яко-еластичні, не болючі вузли, вкриті шкірою, що завжди розташовані зовні від ануса. Їх можна відчути пальцями, і не потрібно пробувати вправити. Ці вузли можуть набрякати при фізичних навантаженнях чи надмірному натуженні на унітазі. В незапаленому стані вони не болять. Можуть свербіти, або незначно пекти при травмуванні папером. Слід пам‘ятати, що зовнішній геморой не поділяється на стадії.
Зовнішні вузли можуть тромбуватись. Тоді вузол різко збільшується у розмірах, стає червоним чи синюшним, твердим, і болить та/або пече. В таких випадках необхідно звернутися якомога швидше до лікаря, оскільки тромбоз може ускладнюватися кровотечею (єдиний варіант, при якому зовнішній вузол може кровити), та нагноєнням.
Внутрішні вузли поділяються на 4 стадії. В 1-2 стадії Ви не можете бачити їх візуально, чи відчувати пальцями. І встановити точно їх наявність та кількість може лише лікар під час аноскопії.
У першій стадії - це невеликі, більш плоскі структури на глибині 0.7-1,5 см, що можуть давати відчуття дискомфорту, а також свербіж та печіння під час запалення. Не кровлять.
У другій стадії вузли набувають виражено випуклої форми, і починають активно травмуватися калом. Як правило, саме у цій стадії до печіння та свербежу додається ще й виділення крові під час дефекації. Кров може бути на папері, або краплями в унітазі.
В третій стадії вузли вже є настільки великими, що починають випадати з анального каналу назовні при дефекації, або фізичних навантаженнях. Проте, такі вузли ще вправляються самостійно чи ручним виправленням в анальний канал. Кровотечі посилюються, турбує виражене печіння, може додаватися виділення слизу, що подразнює перианальну ділянку та провокує перианальний дерматит.
В четвертій стадії внутрішні вузли не вправляються. Вище перераховані симптоми є дуже вираженими.
Слід зазначити, що внутрішні вузли болять лише у випадку їх тромбування, чи защемлення, що є небезпечним для життя ускладненням. У всіх інших випадках вони дають дискомфорт, печіння, відчуття неповного спорожнення кишки, але ніяк не біль у класичному його розумінні.
Анальна тріщина - та патологія, яка супроводжується якраз дуже характерним болем. Це - відчуття «удару лезом» в момент дефекації, та біль після неї ( може бути від хвилини, до доби після туалету). Провокується, найчастіше, закрепами чи проносами. Анальна тріщина в більшості випадків супроводжується виділенням крові ( на папері, або/та в унітазі). Досить часто буває так, що кров є лише перші кілька дефекацій після утворення тріщини. Далі кровотечі припиняються, і залишається лише біль.
Анальний поліп - патологія, що протікає, як правило, безсимптомно. Єдине, що характерно для поліпа ( у близько 30% пацієнтів з даною патологією) - відчуття стороннього тіла чи неповного спорожнення кишки. Анальні поліпи завжди ростуть всередині, і ніколи не ростуть на зовнішніх вузлах чи шкірі перианальної ділянки ( там можуть бути лише папіломатозні утвори, чи зовнішні сторожеві горбки хронічної тріщини). Але при досягненні великих розмірів (більше 1 см), можуть випадати з анального каналу.
Саме безсимптомність росту поліпів робить їх такими небезпечними. Як будь-які доброякісні новоутвори, вони мають здатність малігнізації, якщо вчасно їх не видалити. Цим пояснюється необхідність щорічного, профілактичного огляду у проктолога.
Звичайно, кожен організм індивідуальний, і вираженість того чи іншого симптому при однаковій патології у різних людей може відрізнятися.
Тепер Ви знаєте, на що варто звертати увагу, і при яких симптомах варто звернутися до лікаря.
Пам‘ятайте, що самолікування є небезпечним для Вашого здоров’я.
Залишилися запитання? Пишіть. Усім відповім.
Головний лікар центру сучасної проктології «ПРОТОН КЛІНІК», лікар-проктолог, лікар-хірург, Яцук Катерина Юхимівна.
Запис на консультацію за номером:
097-119-79-89
м. Тернопіль, проспект Степана Бандери, 45-А.
